Війна забрала мрії мої

Місто моє в диму, сирени кричать,

Війна розірвала мій світ на шматки.

Залишив я вдома всі мрії свої,

Тепер автомат – мій єдиний друг у ці дні.

Новини брешуть, пропаганда кричить,

Але я бачу правду в очах тих, хто мовчить.

Тут кожен день може стати останнім,

Та я буду битись, щоб захистити нас від темряви.

А серце кричить, рветься на волю,

Де мирне небо, де щастя доволі.

Слава Героям! Слава ЗСУ!

Слава волонтерам, тим, хто в тилу!

Але я тут, на лінії вогню,

Тримаю оборону, за правду стою.

Згадую ночі, зоряне небо,

Як ми мріяли, вірили в себе.

Тепер навколо вибухи, попіл і дим,

І кожен світанок може бути останнім.

Війна – це пекло, це біль і розруха,

Але в наших серцях ще жевріє дух.

Ми будемо битись до останнього подиху,

За нашу землю, за нашу свободу!

Бачив я смерть, бачив, як гаснуть зірки,

Бачив, як падають кращі Українські сини.

Їхні обличчя навік в моїй пам’яті,

Їхні голоси лунають у тиші.

Війна забрала їх, забрала назавжди,

Залишила рани, що не загояться ніколи.

Біль втрати пече, душу розриває,

Але ми маємо жити, заради них, заради майбутнього.

Не тільки на фронті кується перемога,

В тилу працюють люди, Просять Бога,щоб швидше настала перемога

Волонтери, медики, всі, хто не зброєю,

А серцем і працею б’ються з бідою.

Слава Героям! Слава ЗСУ!

Слава волонтерам, тим, хто в тилу!

Ні! Я не змирюсь! Не пробачу! Не забуду!

Ця війна – це рана, що кровоточить буде.

Скільки ще життів вона забере з собою?

Скільки ще горя принесе нам додому?

Війна! Прокляття людства!

Знищує мрії, краде майбутнє!

Ніколи знову! Чуєте, ніколи!

Хай запанує мир на всій землі!

Слава Україні! СлаваГероям!