Віють вітри, віють буйні

Віють вітри, віють буйні,

Аж дерева гнуться.

О, як моє болить серце,

А сльози не ллються. (2)

Трачу літа в лютім горі

І кінця не бачу,

Тілько тоді і полегша,

Як нишком поплачу. (2)

Не поправлять сльози щастя,

Серцю легше буде,

Хто щасливим був часочок,

По смерть не забуде… (2)

Єсть же люди, що і моїй

Завидують долі.

Чи щаслива ти билинка,

Що росте на полі? (2)

Що на полі, що на пісках,

Без роси на сонці?

Тяжко жити без милого

І в своїй сторонці! (2)