ВИКЛИК ЛЮДЯМ

Багато можна говорити,

На різні теми пандемії.

Чи вдасться вірус зупинити,

У цей період ностальгії?

Яка мета, яка причина,

Невже Господь того хотів?

Звичайно ні, це все людина,

В яку Він вірив і терпів.

Терпів знущання над землею,

Терпів жорстокість до тварин,

Терпів гріховні наші дії,

Які вчинили без причин.

Терпіння Бога не є вічне,

Напевно це для нас урок,

Звісно не мені судити,

Бо теж накоїв помилок.

Але до чого ми дійшли?

І що залишимо по собі,

Нащадки будуть проклинати,

А ми перевертатись в гробі.

Це все жахлива правда,

В якій панує зло,

Воно шукає силу,

І в нас її знайшло.

Минеться з часом карантин,

І будуть всі радіти

З усіх куточків і частин,

На вулиці повибігають діти.

Можливо нас це щось навчить,

Дай Бог, почнемо цінувати,

І виправляти помилки,

Які могли все зруйнувати.

Можливі війни та стихії,

Можливі віруси нові,

Та не лишайтеся надії,

Змінити щось на цій землі.

Я вірю, ми зможемо,

Це виклик для всіх нас,

Здолаємо та переможемо,

Настане кращий час.