Вікна

Скільки ж ми проходимо повз вікна,

Повз будинків стіни ми проходимо…

І не уявляючи, що в вікнах — очі,

І не уявляючи, що в стінах — серце.

Але, як ідеш не помічаючи —

Що стоять будинки з вікнами,

Із дверима, ледь причиненими, —

Може, хтось чекає у їх затінку?

Може, їх відкрили лиш для тебе?

Та мовчать. А вибір — за тобою…

І минають кроками роки,

І вночі не всі вікна засвітяться,

Краще б встигнути, не спізнитися

Ще до темряви, до самотності —

Бути першими,

Чи останніми —

То вже вирішать

Очі за вікнами,

серце за стінами.