Викочується із пам’яті

Викочується із пам’яті

жорстоке століття Дракона

і змітає на своєму шляху

народи і королівства.

Ось летить воно на мене

броньованою колоною,

переблискує зубами гусениць,

люто бризкає на всі боки

липкими згустками світового болота.

А я, малий,у бездонних батькових чоботях

перебігаю дорогу Дракона,

спотикаюсь і падаю

у жахливу мішанину глини і ґлею.

Залізоголова потвора

невідворотно насувається на мене

чорною пащею гармати,

грізно дихає громом і полум’ям,

нервово скрегоче гальмами

і нерішуче зупиняється…

Потвора стомилася.