Він

Коли я поруч з ним стою,

То я повільно завмираю

І слів не чую, подих лиш ловлю,

І навіть мову забуваю

Він ніби й набагато старший,

Але немов дитина, він ясний

І, скаже хтось, що не найкращий,

Та все ж я хочу, щоб був мій.

Я засинаю, думаю про нього

Мій серця стук, гримить для того

Хто лине посміхом ясним

І мріє спомином своїм

Сердечко моє тільки з ним,

Безмірно полум*ям шаліє

Здається ним ввесь світ зігріє.

Ну, я мабуть для нього лиш дитя

З яким йому цікаво говорити

І я мабуть для нього не життя

Мені хочаби поряд з ним ходити.

Тримати міцно руки, мені вже не чужі

Затиснути міцніш в своїх обіймах

Розправлю крила, я тоді свої

І полечу на райських вже вітрах.