Він ішов

Він ішов неквапною ходою

і наплічник, наче автомат,

втомлено підтримував рукою

демобілізований солдат.

Він ішов -- чужий для цього світу,

що живе без воєн і звитяг.

переживши на війні два літа,

він постарів на ціле життя!

Бабці, діти граються на ґанку,

сміх веселий, музика здаля...

Оберталися дівчата в парку

на його потертий камуфляж.

Він неначе ніс тягар провини,

що не міг відвести смерть чиюсь,

не зберігши свого побратима,

що накрив гранату у бою.

Він ішов здоровий, слава Богу,

лиш рубці лишилися від ран.

Як зумів -- наблизив перемогу

двадцятидвохрічний ветеран!