Він на війні

Я б знову хотіла відчути "хотіти",

І темної ночі Його відчувати.

Під блюз би на кухні нам знову кружити

І міцно-міцно вуста цілувати.

Я б знову хотіла щоранку лежати

та слухати Його ласкаві пісні.

Міцну та терпку Йому кафу зварити

І пальці занурити в кудрі рясні.

Але він не поруч.. Він там, десь в окопі,

І лють, наче сонце, в тих жилах кипить.

Замість ніжних пісень гучно сипе сволоті,

Яка між людьми бісовською шипить.

І вже я не знаю, кому йти і молитись

За Нього. Щоб він знов мені заспівав.

Щоб все це, мов сон, скоріш зупинити,

Щоб знов ранок і кава.

Щоб знов міцно обняв.

P.S. Вірш присвячується двом моїм рідним людям.