(Він тобі ніколи в цьому не зізнається)

Голову схилити, мов на материнські,

Що на них дитиною плачучи б лягти,

На мої коліна, з чесним, особистим,

Скорені й нездолані йдуть чоловіки.

Слухай, та не слухайся, чуєш, та мовчи,

Як стіна плаксива в тім Єрусалимі.

Камені, вугіллячко, спалені мости-

Місце для екскурсій, пам'ятна руїна.

Помахай рукою, не соромся, здалеку.

Вислухай історію,як колись в дитинстві

Він жбурнув в Катюху рогача чи равлика,

Так що той до неї взяв і причепився.

Дикий страх і паніка, час страшної смерті.

Запотіле дзеркало шепче “ ось і мрець“.

Бритва якусь родимку розсікла чи здерла.

“ Люба, ми прощаємось. Ось і мій кінець!”

Майже всі невдачі, з ними щоб не жити,

(Він тобі ніколи в цьому не зізнається)

Треба вміти вчасно швидко розчавити,

Взутим на носочок, крихітним сандаликом.