Він її не любив

У почуттів є власний шлях,

Заходить хтось у серця сад,

А хтось лиш в гості, на поріг,

І залишає біль і сніг.

Він не любив її.

Вона шукала тепла,

Слова кохання, а не тіні,

В його зіницях, мов у склі.

Вона цвіла для нього, як весна,

А він лиш милувався, здаля.

Таємно вірила, що прийде день,

Коли любов зігріє тінь.

Вона йому просто подобалася.

Як картина, чи гарний вірш,

Що дивує, та не хвилює,

Не будить серце, не болить.

Світилося її кохання,

Навік втрачене без мети.

Він бачив в ній лиш тінь бажання,

А не життя.

І не її.