він з’явився, коли ще темнішало...

він з’явився, коли ще темнішало. і стоїть

біля під’їзду, за рукава ся смикає.

скільки пройшло - п’ять, може шість століть.

це для неї. для нього - мить.

вона почекала, потім собі поїхала.

повернулась до мами, додому, до

роботи в шпиталю - та іще божевільня.

а він стоїть і не знає, дивиться на вікно,

зліва в кишені квіти, біля ноги - вино,

шукає номер її в мобільному.

п’ять років без неї - це наче ковток води,

це кожного ранку знову ведуть сліди

вулочками за місто.

п’ять років без нього - це хусточка у руці,

це залишок хліба, що крише для горобців,

замість того, щоб з’їсти.

29.06.17