Винна

Солодка і п'янка ти, мов вино,

вином твоїм і пахнуть руки,

не цілувати їх — душевні муки,

і золоте в тобі руно.

На дні твоєму істина багряна,

яку поділиш ти на всіх,

тож кожен має в собі гріх,

що п'яний він і ти вже п'яна.

Твої слова, мов прогрівають душу,

і погляд твій перевертає світ,

ти в серці родиш первоцвіт,

хоч віддаєш його, як в морі сушу.

Для когось подаруєш ти тепло,

комусь буде нещастя й смуток,

та всім, кого від тебе погребло —

згадають руки, мов солодкий трунок.