Випадкова героїня (139)

Загадковій красуні не страшно,

в нутрі металевого змія.

І з думок випускає неспішно,

бульбашки, в яких схована мрія.

Мила дівчина, в барвистій одежі,

ваша посмішка - ясне диво.

Та і вроди не видні межі,

як таке взагалі можливо?

І ваш голос - пташина пісня,

а волосся - пшеничний цвіт.

Ви уся, мов тендітна квітка,

після тих прохолодних літ.

Ваші очі - кристали й годі,

а ваш погляд - і лід тане.

Ви - антонім холодній погоді,

з вами світу кінець не настане.

Не подумайте, що залицяюсь,

не хвилюйтесь, я без чорних мотивів.

Ось у чому сьогодні зізнаюсь,

ви - причина для творчих приливів.

І не міг обійти я вас боком,

не лишивши без усмішки трохи.

Більше радості вам з кожним кроком,

ви - частина цієї епохи!