Вир..

Я наче йду далі

та поруч мій вир..

Мене туди тягне

весь час..

Вже без сил..

Я йду край дороги.

Подалі від нього..

Та вужче стає

на зло

знову й знову..

Намагаюсь нікого

не зачепити

до виру лиш свого

ні за що

не пустити

Вже були тупі шанси

все пояснити

та слова як вигнанці

не хотіли

ожити..

Мій вир став у горлі

клубком із мовчання..

Та й не вимовиш

в слові

моє темне

страждання..

Тільки рими та вірші

і я лиш в них чую

той вир вже засівший

з яким я воюю..