Віра

І сміятись не можу, як раніше сміявсь,

так що душа аж раділа до плачу.

Дивлюсь я у даль країно моя,

дивлюсь і на серці все тяжче.

Завіють вітри, доносять буйні пориви,

що сонце боїться показатись землі.

Гнуться дерева до долу сумнії,

велика їх сила і міць у землі.

Боріться що сили, хай не зламає,

безжалісний час, тривожний, тяжкий.

Горе хай вас усіх поєднає,

тримайтесь корінням на рідній землі.

У час цей страшенний і хмурий,

не згасне вогонь що в серцях так палає.

Далі підемо, без зупинки у бій.

Звернемо гори, сум подолаємо!

А зараз..сміятись не можу, як раніше сміявсь,

так що душа аж раділа до плачу.

На серці моїм вічна тривога

й віра, тільки віра в найкраще.