Віра та самота

Все що хотів робив, і все що думав те й казав,

Аж до тієї чудернацької пори коли,

Як кажуть люди, він не прийняв Бога,

Про Нього він завжди і повсякчас розповідав,

хоча в самому, в цьому й дивина,

геть не змінилося ні крихітки, нічого.

Мету розмито, у церквах

Він кожну й кожного би обіймав і цілував,

Йому тепер всі сестри навкруги довкола всі брати,

Та є чого в своїм житті, іще нікому не казав,

Бо навіть з Богом він не перестав

Боятись самоти...