Віра

Я не відмовлюсь від того, що думаю.

Я не відмовлюсь від того, в що вірю.

Можливо хтось би назвав нерозумною.

Та моя віра й думки мої щирі.

Можливо десь, для когось в небі є Бог.

Щоб замолити гріхи, зняти з серця біль.

Я намагалась, та я не знайшла його.

Хоча гукала його майже звідусіль.

Та коли бачу росу на траві м’якій,

Вона для мене жива і цілющая.

Коли навколо дерева в красі п’янкій –

Ціную все, що життя дає, дужче я.

І моє серце так лине до гір крутих.

В струмках річок відбивається блиск очей.

Де сонце й місяць кружляють, як два брати,

Де дивовижний танок сотень днів й ночей…

Ось там, лиш там між зірок, пізнаю я світ.

Вклоняюсь низько тому, що дала земля.

Люблю і буду любити хоч сотню літ!

І непорушною буде любов моя!

Лариса - 29.04.2016