Віражі долі

Щоразу в нас нові є повороти долі,

То намалює щастя нам Вона доволі.

То ще насипле нам дощу і граду,

Це ніби нас наказує за зраду.

То теплим сонцем обцілує з ніг до голови,

Щоб розуміли, що життя прекрасне ― ми.

Кидає вниз і заставляє підніматись,

Боротись, вірити й ніколи не здаватись.

Нам сіє квіти різні навкруги,

Щоб знали, що є і друзі й вороги.

В блаженній музиці кружляє залюбки,

Щоб мудрості нам додали життя роки.

Дає родину й посилає нам хвороби,

Дає ще смерть і довгі дні жалоби.

А все тому, щоб ми схилялися до Бога,

В надії й вірі, щоб була життя дорога.

Любов приходить, коли доля палочку чарівну бере в руки,

Вона дарує нам і радощі й великі муки.

Нам одягає це просте і дороге намисто,

Там, де любов, ― там віра й правда і у душах чисто.

***