Вірність

Лице було порепане.

В’їдався в очі піт.

Я хвацько правив гребкою —

Колгоспник в десять літ.

В кальсонах з бригадира,—

Аби не без штанів,—

Зоря моя ходила

На дні тих клятих днів.

Які я тою гребкою

Тоді творив діла!

Черствим шматком не гребала

Душа моя мала.

Худенькими плечима

Ми підпирали звід,

Щоб світла Батьківщина

Цвіла на цілий світ.

І ось, коли над мором

Він заяснів, мій храм,

Ви мрієте, за морем,

Що це я вам віддам?

Не вам, рабам мерзенним,

Збагнуть мої світи.

О найдорожча земле! —

Світи мені, світи!