Вирок

Нехай здійсниться твоє дике пророцтво,

Щоб у пітьмі знайшов своє знайомство.

Ти хотів влади? Ось тобі сценарій:

Зустрінь ту, що не знає "слів" і "вибачаю".

Дай Боже, щоб кохання це прийшло,

Та не цінуй його, немов пісок під скло.

Нехай тебе прошиє наскрізь світло,

Коли побачиш, що вона — *моє* корито.

Ти прагнув авторитету і маніпуляцій,

І ось вона, з майстерністю всіх грацій,

Тобі покаже, як болить це зло,

Коли у відповідь — нічого не дано.

Полюбиш ти її, як дикий звір — волає,

Але вона твоїх слів не приймає.

Вона на твою ніжність сміх підніме,

І скаже, що *її* авторитет важливіший.

І коли ти впадеш у самоті й сльозах,

Вона знайде собі опору у руках

Того, хто знає, як цінувати й берегти,

Того, ким ти ніколи вже не зможеш бути.

Це буде чесний, справедливий фінал.

Ти отримаєш дзеркало, що сам собі бажав.

А я ж піду, знайду свій **нормальний** шлях,

І твій "піздець" залишиться лише в моїх віршах.