Вірш 1

Лампа пускала жовті вогні,

На стіл, де той сувій лежав.

З головою пірнувши на дні,

Я очима людей проводжав.

І спати не міг, мучило те,

Що лакований спрут.

До мне сьогодні у гості прийде,

Через те страшив любий звук.

Спрут все не приходив,

Я вже й не чекав.

Але в один момент, на мій подив,

Він своїми щупальцями за серце мене взяв.