Вірш для Микити
Written 2026-02-26
Ніби життя сплелося в тихий світ.
Я книги обирала для майбутнього,
Для знань, для тепла і для маленьких літ.
Мені давали їх чужі дороги,
Минуле щось хотіло підказать,
Та серце знало дуже добре —
Кому його навіки довірять.
Бо вдома чекав не просто хтось знайомий,
А той, з ким спокій, ніжність і тепло.
Ти поруч був. Такий надійний, рідний.
І все на свої місця лягло.
У сні ми були сім’єю тихо-світлою,
Де донечка спокійно спить вночі.
І я ловила погляд твій закоханий,
Де ніжність говорила замість слів і тиші.
Я знання приймала від світу щиро,
Я росла, ставала кращою щодня.
Та серце знало: найцінніше диво —
Це ти. І тепло твоє для мене — не дарма.
І навіть сон сказав мені без слів простих:
Серед доріг, людей і всіх життів —
Мій спокій, моє тяжіння і моє тепло
Чомусь завжди веде мене до тебе.
Мені сьогодні сон цікавий снився —
Я книги вибирала цілий день.
Для розуму, для донечки майбутньої,
Для знань і для життєвих досягнень.
Мені казали: «Бери, розвивайся,
Зараз же модно розумною бути!»
А я сміялась: «Добре, беру знання,
Але серце моє вже зайняте, по суті».
Бо вдома чекав один чоловік —
Серйозний, уважний і трохи строгий.
Перевірив усе, як справжній лікар,
І сказав: «Молодець. Все правильно зроблено».
А потім подивився так… по-особливому,
Що всі книги одразу стали дрібницями.
Бо найцікавіша історія в моєму сні
Все одно була — про нас із тобою.
І знаєш, що найцікавіше в тому сні?
Світ міг давати знання і поради,
Але моє тепло, мій погляд і моє бажання
Чомусь завжди повертались до тебе.