Вірша стеблину обдирай з зіниці ...

Дзвени у дзвоник вечір гомінкий -

Котре з дерев?–горіхи,граб,ялиця!

Вірша стеблину обдирай з зіниці,

Як катаракти часу слід маркий

Аж до слюди, що наче Білий світ

У вікнах світиться раптово Світлом Бога,

Де воля починається з порога

З ланок помилок в ланцюги орбіт.

Анали, святці, росяні псалми

На перах гусячих, що шкіряться ночами,

Карбуючи останні дні словами -

Папір тримає все - та ти його не рви!

Можливо хтось ще знайде в них покров

У тих рядочках, наче зойк пташиний,

Щоб розчинити крик душі, як в солов’їний

Спів вічний,

ангельский

вогню світобудов…