Віршам моїм, відвертим, недолугим

Віршам моїм, відвертим, недолугим,

Секундами освяченним немов,

Знаходиться читач, чи першим, другим...

Слів, молитовну, не вгамуєш кров.

Полицями бібліотек кочують,

Пил, може й попіл знають де-не-де...

Мої вірші живуть та ще відчують:

Їх., хтось чекає повсяк, ще... - жде.

В окопах, що під кулями путяші,

В бібліотеках кращих почуттів,

Слова святі, потрібні, поготів,

Бо різнобарвні роздуми душ наші:

Є читачі... - кремлівського гатунку...

Більш... - Патріотів... Неньки долі... - біль:

Кохання, та любові, прорахунку

Політики, що лізуть... - звідусіль.

Слів трунок кращий, не чекає туги,

Не божевільний... З Богом всі живуть,

Даруючи свою незнану суть

Віршам моїм, відвертим, недолугим.