Вірші

Подруга мене якось запитала

Де в мене здібності такі взялись?

І чи раніше я вже щось писала,

Чи несподівано ці вірші полились?

Мені й самій цього не зрозуміти,

Я думаю про це з недавніх пір.

А вірші йдуть і ніде їм подітись,

Вони самі лягають на папір.

Вони летять, наче пташки до неба,

Вони пливуть, мов річка уповні.

Радію я й питаюся у себе:

– Щось нове народилося в мені?

Воно завжди було, воно дрімало

Це відчуття гармонії й краси.

В житті я радості зазнала мало,

Неси ж мене, поезіє, неси!

Неси до творчості вершин безхмарних,

Неси до сонця, до зірок неси.

Людей я возвеличу щирих, гарних,

Співцем я стану щастя і краси.