вірте в бога, та не забувайте про людей

Люди вірять в Бога, вірять в сказані слова й молитви.

Поки аппарати забезпечення життя пищать востаннє,

вони читають слова про боже помилування,

та люди мруть і потрапляють у найпекельніші випадки життя,

і ніякий бог не завадить через ваші красномовні слова.

ви молитесь на краще. молитесь, що все буде краще…

та чи вас чують? Хєй, хтось зверху чує? агов!…

а чи є там кому чути?..

ми самі створюємо свій рай та пекло, самі налаштовуєм життя,

ніяка божа кара не існує, випадковість, помста ? - так, таке бувало,

дії - наслідки? - о так завжди було й буде.

Але грішні є, та очищати їх нема кому, вони давно злодії, вбивці,

так приречив їх власний досвід і спосіб життя,

і свята вода ніяк не допоможе,

лиш промочить одяг і на тому все.

Ви молитесь на щастя, злагоду і мир,

коли ракета впала в полі, а не біля дому,

ви скрикуєте «Слава Богу!»

а там у пеклі, замасковані зеленим люди,

вони ваш бог, якщо ви так вже його потребуєте.

лікарі вас всіх рятують, а не молитви монотонні,

військові, а не вигадана божа милість,

випадок, і ніяк не руки складені на грудях.

а вб‘є вас віра в те,

що слова у небо,

врятують від пекла.

але ви так само будете промовляти їх

за крок до смерті…