вирви себе з мого клятого серця

вирви себе з мого клятого серця

вирви не залишивши й сліду

щоб кожен спогад як файл стерся

щоб вітер не знав куди я поїду

щоб очі не мокли від сірих дощів

щоб зраджені клятви були останні

щоб я ще побачила кілька снів

щоб більше не було слова кохані

вирви з корінням з самих глибин

там де колись жили щастя і радість

там де для тебе постійно був дім

зараз моя це найбільша слабість

бо хто ж не ішов по дорогах крутих

бо хто ж не падав і не підіймався

хто ж не кохав коли був молодим

і хто ж в тім коханні не розчарувався

впусти в моє серце ранкове світання

яке може хтось й для мене несе

той хто пізнав найпалкіше кохання

лиш той про розлуку знає усе