Вішальник

     ВІШАЛЬНИК

В селі, на березі чарівної, стрімкої річки,

Жив і радів молодий, сімейний дядько!

Життя текло як по сюжету кінострічки,

Бувало стрімко, але бувало й гладко!

Було терпимо у житті одне і друге,

І йшло б воно покірливою чередою!

Але чомусь пішли невдачі раз і вдруге,

То з дітьми, а то із жіночкою молодою!

Синок один почав носити зі школи двійки,

Тож керівниця класна пекла щоразу очі!

А другий – прожити дня не міг без бійки,

Тож батько вже не спав, а мучився щоночі!

А той сусід, що жив із ними, справа,

Шептав при випадку йому на вухо!

Чому до тебе твоя Оксана неласкава,

А до сусіда зліва – весела щебетуха?

І так обставини ці дядька задовбали,

Що вже життя йому до чортиків набридло!

Тож уві сні вже перед ним вони стрибали,

Питали: «Ну що, тобі – це світло ще не зблідло?»

Тож вирішив нещасний покинути життя,

Купив в сільмазі мотузка і змайстрував петлю!

Прийшов на беріг, до верби, щоб з неї в небуття,

Піти без гірких сліз і без холодного жалю!

Стара верба схилилась сумно над водою,

А він вдягнув петлю на шию і скочив вниз!

Щось глухо хруснуло у бідного над головою,

І він у стрімку течію упав неначе хмиз!

А плавати не вмів, тож з переляку закричав,

Цей крик про допомогу почув рибалка!

Він сам не раз своє життя у Бога позичав,

Тож кинувся спасати неборака, як русалка!

Рибалка витягнув на беріг бідолагу,

До тями той прийшов, хоч і води напився!

Але промовив мляво, держа́чи рівновагу,

З повішанням цим клятим, чуть було не втопився!

19 червня 2025 року