Вишивання

Насіння зріє по узбіччю,

віддавши золото квіткам,

а листя струшує музично

росу на голови жінкам,

що кольори беруть останні

для рушників і сорочок

і в невід зморщок так неждано

вганяють зляканих пташок.

Одне дівчатко тонкостебле

простерло руки і чека,

коли впаде синиця з неба

на сонцем вбілений рукав.

А перестраханий лелека

в повітрі крила розтрусив,

і пальці замість пір’я — спеку

вплели до жухлої коси.

На самому вершечку голки,

що утопилась в полотні,

крильми тріпоче жваво сойка,

аж стало боляче мені.

І я благаю відпустити,

і заполоч зелену рву,

мене ж впевняють, що то літо

у вушко затягло траву.

І ніжна птиця, обізнавшись,

склювавши визрілі слова,

буде пришпилена назавше

до голосного рукава.

***