вітер фасує холодні думки...

вітер фасує холодні думки по

колотих горіхових шкаралупах,

заганяє їх під нігті кори,

скоро жовклий фенікс

оголятиме п‘яту правду

на п‘ятому своєму вмиранні

давно не в своїй ваговій

вимокла серцевина,

давно відкашлює кроки трава,

давно вже камінь

хоче вперше крикнути щоб

народитися

шкірні мурахи

вжалять кропивну варту –

і та розступиться

якщо потім довго

дивитися в корінь —

погляд поволі

сповзає по спинці носа

знов доведеться почати

усе з кінця

22.02.25