ВІТЕР-ҐВАЛТІВНИК

Якось вітер-ґвалтівник

Ґвалтувати взявся,

Але потім думка – смик,

Й в любові зізнався.

Цілувати заходивсь,

І став обіймати,

Він до мене притуливсь

Й щось почав шептати.

Думав – буду я радіть,

Мило усміхнуся,

Бо спустився з верховіть

Й в нього загорнуся.

Не отримав, що хотів,

Дала я відмову,

Розізлився, полетів

Й повернувся знову.

Я його – не він мене,

Моя перемога.

Він не ляже й не засне –

Місія розлога.

Ґвалтувати все він звик,

Іноді й зненацька.

Це ж не красень-чарівник,

Втіха чудернацька.

Рада була би йому

В спеку, не в морози,

Тих обіймів не прийму

До цвітінь мімози.

Як мімоза зацвіте,

Сонечко пригріє,

Набере він знов розбіг

Й з радістю повіє.

Як зійде усюди сніг,

Морозів не буде,

Він відкриє декольте

Й загляне усюди.

Нагадає він й тоді,

Що я не скорилась,

Й буде брать в обійми ті,

Від яких відбилась.

23.12.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 980515