"Вітер із вітром куражаться, бо..."

Вітер із вітром куражаться, бо

віття розхитане, мов напідпитку.

В тісті сумління замішаний Бог,—

місячи, потай лишає відбитки.

На прикордонні твоїх молитов

варта долонь зачекалась пароля.

Сміх виринає і падає мов

на амбразури і вітру і болю.

Хто кулаки розбинтує? Ніхто.

Брак перелітних і мряка постоєм.

Віра нам ще розливає по сто,

хліб ще ламається рівно надвоє.

Погляд — аж лінзу туманить небес.

Косить корони й борделі зараза.

Осінь водночас і з нами і без,

ніби остання заплутана фраза.

21.03.20