ВІТЕР СНІВ

Серед руїн, невидимих для ока,

У фантастичних мріях і думках,

Гуляє дивний Вітер одинокий,

Що зносить пісню на рвучких руках.

У трясовиння вічної спокуси

Ширяє нескінченно його дух,

Об землю б’ється, кличе землетруси

І виверженням смерчів за́стить слух.

Він прагне, він чекає на увагу

У світі Божих дочок і синів.

Та подих не заллє криваву спрагу.

Цього не розуміє вітер снів.

1999