Вітер яблуковий

Вітер яблука з гілля зриває,

наче зрива стоп-кран…

Одначе йому не щастить ніяк

припинити рух,

щоб досхочу,

до знемоги їх наїстись.

Він, Єви зачіску розпатлавши,

розпачливо щось кричить,

втиха і зника,

яблук пахощами просякнутий.

…З падалки в спину вітру

дивиться черв’як.