вітер жонглював...

вітер жонглював

кількома метеликами

поки не впустив одного

на вигострене перехрестя

травинки і промінця

без золотавого наконечника

пущеного для спалення привиду

легкого туману завислого

між найвищим крильцем —

мов запискою «протри мене»

на лобовому склі неба —

і отим що лежить внизу

між переливів зеленого у зелене

де неогранені поглядами

сльозини ранкових рос

ще самі не визначились спросоння —

є вони радості чи журби

22.05.23