"вітер..."

вітер

проходить крізь торговицю лісу

ножем крізь масло

маслом крізь ножі

тріпає мов шерсть вірних псів

шапки дерев

теревенить про щось дідівське

зі старшими з них

заганяє в розщелини кори

бліді голоси птахів

настояні на мовчанні

з потухлих шишок

зриває гамівні сорочки

з натуральної павутини

продуває вентиляційні отвори

замешканих дупел

не заздрить і не засуджує

тих хто всередині

ніколи не озирається

боїться лиш

проколоти легеню кинджальною гілкою

здувшись до легкого сонного подиху

на холодних ґрунтових вустах

не здатних вишептати

бодай ім’я

12.01.21