Вітер

Вітер як пісня вовка – кого пом’яне ,

Той буде вічно вважатись вінцем творіння -

Чи то відомим блазнем в часи весняні,

Чи то місцевим дурнем в лісах осінніх ,

Повних отруйних глив на старих березах,

Сам собі сотник і цар, і батіг, і пряник

Не осягнувши світу в очах тверезих,

Не віднайшовши себе у полях гречаних…

Радо, як птах пташок на руках мольфра

Що нарікає незвідане іменами ,

Аби повернутися знову, як з гір отара

Ні на кого не схожим, але жаданим

p/s

https://www.youtube.com/watch?v=yfCRXCfL_Ls&list=RDrXq1PBNuUt0&index=5