“витинання на схилах гробів”

витинання на схилах гробів

все потроху — і місяць і віжки

птах на прив’язі до голубів

вибирає тварину пішки

неповторність потвори (не за гончарем) —

розгортання із білого в поле

я накрию тебе як сухий очерет

що колотиме а не вколе

розпромінення вальсу на двох і на трьох

(сепаратну зорю вітайте)

може вийде на всніжений людом торг

герметично звихнений данте

і з твоїх балухатих ґвалтівників

одночасно забризнуть соки

чотирнадцять облич на дубовий стіл

спокій