“Вітрець війнув на річки лезо”

Вітрець війнув на річки лезо,

здмухнувши з клена дрібен жар

й розплівши гойдалку берези,

де спав малесенький Ікар.

І дві кленові насінини

були у нього замість крил,

й тільце легеньке поміж ними

змагалось з вітром з усіх сил.

Та вітер дужче розгортався,

безмежнів простір, ширшав рух.

І вигинався, спотикався

серпневий тополиний пух.

І полетів, бо геть знемігся,

маленький коник-тріскунець

далеко від свого узлісся,

де ще яскравів бур’янець.

***