Вітрильник святкує звільнини

Вітрильник святкує звільнини

Від гавані та Батьківщини,

Щоб із ґратинок у клітини

Тікать, тікать, тікать, тікать...

Не зволікать, щоб не пожити

І в щоглі вже зростають квіти,

І замість зморщок здитиніти,

Бо воля, воля, воля, воля...

А там на березі тополя, і віра,

Хоча в повітрі знялась сіра

Палахкотить, а плаче ліра,

Що ж вже робить, робить, робить, робить?

Над прірвою не варто сльози лить, і годі

В далеку путь та в нещасливій згоді

На цій спаскудженій природі

Така вже доля, доля, доля, доля...