Вівці у мряці

в перекладі Марти Тарнавської

Sylvia Plath

Sheep in fog

(The hills step off into whiteness…)

Горби відступають у білість.

Люди чи зорі

Дивляться сумно: вони невдоволені мною.

За поїздом віддиху смуга.

О нешвидкий

Коню іржавого кольору,

Підкови, тужливі дзвоники —

Зранку чимраз то більше

Ранок чорнішає:

Квітка покинута.

В кістках моїх тиша.

Далекі поля серце мені розтоплюють.

Вони загрожують,

Що поведуть мене прямо в небо,

В небо без батька, без зір, у чорну воду.

***