Влітку вдома не сидиться

Літо, ранок, гарний настрій,

Ось такий обставин збіг!

Є бажання дременути

За зачовганий поріг!

Поблукати в лабіринтах

Переплетених стежин,

Та відчути прохолоду

Заболочених рівнин.

Й відігрітися душею

Біля макових кострищ,

Що яскріють, полум’яно,

Окрай лук та пасовищ!

Нехай губляться сандалі

В росяній, густій траві,

Та лоскочуть ніжно п’яти

М’які й пишні ковилі!

А павук, тенета срібні

Для комах, нехай, снує,

Й трав живих, цілюща сила

Стугонить та в скроні б’є!

І в обійми Літа впасти,

В згустки світла та тепла.

Хай в душі усе розквітне,

І сум вигорить до тла!