Вночі

Листками вітер котить,

І кидає в болото;

Стежками попід гаєм

Бездомний сум блукає,

Обходить перелоги,

Рахує панські стоги,

Обходить хлопські ниви

І плаче нещасливий:

Там лан, там полонина,

Там стерня, як щетина,

Там скирти, наче вежі,

А тут лиш межі, межі!

Там збіжжя, якби злото,

А тут стерня — болото,

І кров, і поту ріки —

І так на віки-віки!

Високо понад гаєм

Буйний орел літає,

Голодний зайчик скаче,

Над полем смуток плаче.

1901