внутрішня монголія

сансари колесо деформувалося від часу й тертя

волоцюги дгарми змінили на піксель джинси подерті

колись я ненавидів фейсбук через дописи про фальшиве життя

тепер я боюся фейсбук через дописи про реальні смерті

змішалися в спеці світанки, зеніти, брехня диких псів

і виписав бог на відправку повістку вульгарним верлібром

колись я боявся, що буду живим у свої двадцять сім

тепер я молюсь лиш про те, щоби рідних не вбило калібром

прорахував все до деталей, до кожної пилинки в куряві доріг

відокремив бруд від золота, іржу від борошна, баги від фічей

але коли переглядав фотознімки за сімнадцятий рік

розплакався й захлинувся в цій калюжі відчаю

а згодом тіпи в балаклавах прибрали до рук увесь дофамін

горлали й палили напалмом квіт магнолії

та раптом замість криків стало чутно лиш тиші дзвін

й перетворилася на попіл моя внутрішня монголія

ніколи не стане миттєве одвічним за межами раю

й не стане важливе даремним — щоночі шепоче мозок

і все це зітреться й розпорошиться в лісостепі південного краю

як співчуття від працівниці закладу, підпорядкованого мозу