vobiscum שָׁלוֹם

Лускала сталь, рвалась тканина,

А потім тіні зібрались за столом,

Кожен склав меч і зняв шолом,

Тихо буркнув: «Вобіскум Шалом!

Ти досі мрієш як дитина:

Грааль, Авалон,

Відчинена брама у Вавилон?!»

Довго тягнеться літня днина,

Здавалось, вона все поглине,

Але ні – порушено канон,

Бо час не рівномірний як метроном,

Не піддатливий як гончарна глина,

Не знайома лінія метро…

І має паскудну звичку стріляти в спину.

В роздумах минула не одна година,

Допоки не відбувся перелом

І не дійшла до мене першопричина:

Що вигадана була людина

Бути живоплотом між добром і злом,

і водночас – начинням

Для тих же явищ. Ємністю не в один галон.

І досі чинні

Всі ці властивості у ній.

Тож, як уявиш, що таким чином

Вона придатна душею до раю,

а тілом на гній…

Сіріють недавно білосніжні вершини -

Пора змінювати зимові шини,

А я зволікаю,

сам себе обкрадаю,

І ніяк не поверну в бурю човна

На маякові вогні!

Мабуть, ще сповна

не перепало мені

заповідáне.

А, може, йому немає дна?

А, може, я тільки образ у чиємусь сні?

Для чого нам те, що нам дане?

*вобіскум шалом – гра слів: «вобіскум – з тобою», латина, «шалом -мир», іврит. Тобто відтворення двомовно латинського вітання «пакс вобіскум/pax vobiscum» – «мир з вами, мир вам!»

* Авалон – острів блаженних у кельтській міфології