“вода і дощ — істоти невмолимі”

вода і дощ — істоти невмолимі

жива їх сіль і мова їхня рання

потрапили такими молодими

оскомами на наші поїдання

заходьте в дім а в домі ні краплини

заходьте в сад надокучати осам

заходьте в дно насипано людини

по горло там по гору там по осінь

нас не минути пізно бути просто

стирати букви вгризені в каміння

коли ржавіють голови на кроснах

різновеликі чи однокорінні

коли миршавим легше і невинно

коли красивим довго і нестерпно

коли змивають в сутемінь лавини

держав і жаб нікчемно біле терня

дано не нам то будьмо разом з ними

скуйовджені романтики з барлога

вода і дощ кораблики і рими

і тінь знадсвіту жовта і волога