Вода та хліб – і вся вечеря...

Вода та хліб – і вся вечеря.

Сідає смуток на чоло.

Хтось тихо стукає у двері.

Кого іще тут не було?

Кому і що іще віддати?!

Як по землі вас носить Бог?!

Змішались спогади і дати

Від тих прохань і тих вимог!

Пощо мою ти множиш муку?!

Що ти забув у цій дірі?!

Пішов… Без поспіху… Без звуку…

І німб світився угорі…