Вогнептах

Де зорі блищать мов облізлий той хром

де хмари із обрієм скуті

воруше пташина вогненним крилом

щоб темряву з неба здмухнути

Не в змозі злетіти мабуть що від ран

а може ще дуже зарано

проте вже минуле зникає і нам

лишає лиш пасма туману

І вже розпросталися крила у світ

проміння лийнувши убоки

і вже борюкання вітриську та віт

імлистий порушує спокій

О це борюкання о ця боротьба

невпинна і непозичима

туди де по колу йде шкапа-доба

з зав’язаними вдень очима

Туди і тому кому вітер в степах

в обличчя не дме дме у спину

де шмарки розвезені по щоках

надбання сновиди єдине

А ну ж чоловіче до тих що не сплять

верни і планету і тіло —

руїнницька сила прадавніх заклять

не має уранці вже сили

Дивись як важкий вогнептаха політ

пантрує прискалене око

бо знає що й ти наче антиболід

здійнятися в змозі нівроку

Й стає зрозуміла відмінність подій

які всі зовуть боротьбою —

якщо мла зі світлом провадить двобій

людина сама із собою.