Вогонь (“Дивлюся на вогонь, як полум’я струмує”)

Дивлюся на вогонь, як полум’я струмує,

на вигинах своїх він настрій мій формує:

сюди-туди хить-хить,

назад — вперед, угору,

горить душа, горить,

і полум’я — прозоре…

Хвилястий, як вода,

приплив — відплив у тілі,

і лущиться слюда

у горлі обвуглілім:

— О люба, лебедій

хвилястим плином ліній,

випалюється лій

з долоней — білих лілій…

Оплавлюється скло

і тане роговиця,

і світла натекло

у очі, мов живиці.

— О пагубо, палька,

пекельна полум’яність,

вуглина випіка

вже й спогади останні…

Обвуглений, у ніч

впаду, як головешка, —

не згасне на мені

вогню твого мережка.

***