Вогонь родинного тепла

Так хочеться засіяти життєве поле у червоні маки,

А ще сильніше хочеться, щоб серед нас були живими Батько й Мати.

Тоді у небі більше сонця й нема страху, як потрапляєш під холодний дощ,

Бо зігріває душу їхня ласка та Мамин із капусти теплий борщ.

Матусю, дуже сумно й тяжко нам без Вас,

Згубилась стежка і пропав реальний час.

Не знаєм, Мамо, як розділити на частинки Вашу хату,

В якій живуть, як пам'ять, і руки золоті ще Ваші – Тату.

Простіть нас, найдорожчі в світі люди, МАМО й ТАТУ!

Є у житті задач із розв’язком тяжким багато.

Та обіцяю Вам, що збережу вогонь родинного тепла,

І пам'ять щоб про Вас завжди в червоних маках пломеніла і жила.

***